Розмова з учасницею проєкту «Повернення до формального та неформального викладання й навчання в громаді для учнів і підлітків, у тому числі ВПО» Оксаною Савчук

14.08.2023

«Кожен з нашої команди вчителів Івано-Франківської області, і не тільки, готовий засукати рукави і працювати на наше завтра, для наших дітей. Я побачила просто шалений рівень натхнення та відданості освітянської спільноти»

Розмова з учасницею проєкту «Повернення до формального та неформального викладання й навчання в громаді для учнів і підлітків, у тому числі ВПО» Оксаною Савчук

Оксана Ігорівна, начальниця відділу освіти, охорони здоров’я, культури, спорту Калуської районної військової адміністрації, учителька Калуський ліцей N6.

=== Розкажіть, будь ласка, трішки про себе: чому обрали професію вчителя, що найбільше подобається у роботі, про що мрієте у професійні сфері.

Мій педагогічний стаж порівняно не великий – 10 років. Маю 8 років стажу управлінської діяльності, працювала керівником місцевих органів управління освітою, маю досвід роботи і в сільській, і міській, і гірській школах.

 

Я з дитинства мріяла стати учителькою. Вважаю, що запит суспільства на цей фах буде завжди. А ще – я педагог у третьому поколінні. Моя бабуся – учителька української мови та літератури, відмінниця народної освіти, батько і мама теж учителі, мають педагогічне звання «старший учитель». Моя любов до власної професії – це найкращий стимул для майбутнього розвитку.

 

Вважаю, що бути учителькою – це круто, оскільки я

‒ завжди перебуваю в атмосфері спілкування;

‒ виховую щасливих дітей;

‒ постійно навчаю і навчаюся сама;

‒ завжди молода, бо працюю з молоддю.

 

У мене чудові учні, мрію тільки про те, щоб наша українська школа за матеріальним забезпеченням вийшла на європейський рівень.

 

Дуже хочу повернути наших дітей в Україну. А коли вони повернуться, то їм насамперед потрібно допомогти подолати освітні прогалини у навчанні. Тому цей проєкт саме на часі для українських школярів.

=== З якими труднощами в роботі ви зіткнулися за останні три роки (через пандемію та війну)?

За останні три роки я відчула значний збій у системі освіти.

Основними проблемами, викликами, ризиками є:

‒ загальне погіршеннястану ментального здоров’я всіх учасників освітнього процесу, пов’язане із перманентною дією стрес-факторів;

‒ інтенсивний рух учнів (частина учнів вибула на навчання за кордон, частина – знаходяться за кордоном і навчаються індивідуально за сімейною формою навчання, частина – мають статус ВПО), труднощі адаптації до нових умов навчання;

‒ зниження якості освіти через використання технологій дистанційного навчання у значній частині освітнього процесу;

‒ освітні втрати через необхідність перебування учнів і педагогів в укритті під час повітряних тривог у процесі очного навчання;

‒ недосконалість змісту навчальних програм та підручників;

‒ недостатньо швидке здійснення інформатизації освіти;

‒ неповна готовність освітян до інноваційної діяльності;

‒ нестабільність економіки, обмеженість ресурсів для забезпечення системної реалізації всіх цілей і завдань, що стоять перед освітнім закладом.

=== З якими труднощами, на вашу думку, зіткнулися школярі за останні три роки?

Досвід навчання під час пандемії COVID-19 дозволив швидше адаптуватися до дистанційного формату під час воєнного стану. Проте дистанційне навчання несе ризики погіршення якості освіти та успішності, а також поглиблення наявних освітніх нерівностей.

 

Крім цього, дистанційне навчання призводить до збільшення навантаження на учнів і погіршення їхнього психоемоційного стану. Діти мають симптоми стресу, такі, як погіршення сну, тривожність, труднощі з концентрацією, проблеми в комунікації з однолітками та вчителями, високий рівень тривожності. Також учні відчувають самотність, оскільки під час вимушених канікул і дистанційного навчання їм не вистачає спілкування з однолітками та вчителями.

 

Війна спричинила освітні прогалини. Учні пропускають заняття через повітряні тривоги та загрози обстрілів, а також відключення електроенергії, інтернету та мобільного зв’язку внаслідок обстрілів. Ті, що виїхали за кордон, стикнулися із труднощами адаптації до нових умов навчання.

 

Oднак учительство робить усе можливе, щоб забезпечити право молодого покоління на освіту.

=== Чому прийняли рішення взяти участь у програмі?

Беру участь у проєкті як учителька та координаторка роботи на Прикарпатті, тут задіяно 20 закладів загальної середньої освіти. Наш регіон особливий, адже частина закладів освіти знаходиться у гірській місцевості. Слід відмітити, що найбільший серед них – Перегінський ліцей #1 Перегінської селищної ради, де навчається понад 1200 учнів. Цей заклад теж бере активну участь у проєкті.

 

Ми працюємо надзвичайно професійною командою керівників закладів освіти і пропонуємо:

‒ професійне висвітлення навчального матеріалу;

‒ індивідуальні та групові заняття з учнями;

‒ зручний та гнучкий розклад уроків;

‒ інтегровані курси;

‒ цікаві знайомства.

 

Маю велике бажання допомогти школярам покращити успішність та психоемоційний стан, підняти їхню самооцінку, додати віри в себе і власні можливості.

=== 3 навички або 3 ідеї, що народилися на тренінгу, які ви в подальшому візьмете собі в роботу?

На тренінгу дійшла висновку, що у своїй роботі неодмінно:

‒ більше уваги приділяти формуванню психоемоційного здоров’я учасників освітнього процесу;

‒ ефективніше розвивати в учнів навички 4К (креативність, критичне мислення, комунікацію та командну працю);

‒ у навчальній діяльності учнів не тільки «підтягувати» слабші сторони, а й розвивати сильніші.

=== Надолужити за декілька місяців прогалини у навчанні, які накопичились за 3 роки – реально?

Переконана, що за пів року зможемо частково надолужити прогалини. Ми обговорювали це питання з колегами-вчителями і вважаємо, що найбільш доцільно було б продовжити реалізацію проєкту до кінця навчального року.

 

З дітьми працюють висококваліфіковані фахівці, активні і творчі педагоги, а кількість охочих щодо участі в проекті продовжує зростати.

Якщо діти будуть працювати на цьому етапі ефективно, то здобудуть потрібні їм знання.

 

Ми стараємося реально спрямувати учня у правильне русло, акумулювати його сили, активізувати навички, навчити вчитися. А потім тільки від бажання учня залежатиме, скільки інформації він захоче взяти.

 

Маємо забезпечити безперервність здобуття освіти. Лише в синергії матимемо гарний результат, лише разом перемагатимемо і надійно триматимемо освітній фронт.

=== Що було найбільш цінного на тренінгу?

Емоція від професійного спілкування з колегами – це те, що мене надихає. Найбільш цінним було живе спілкування, обмін власними думками та досвідом з тренерами-практиками, цікава і продуктивна робота з колегами під час тренінгових занять та в неформальній обстановці.

Я побачила освітян, які зробили свій вибір – навчати, підтримувати, відбудовувати систему освіти.

 

Знаю, що кожен з нашої команди вчителів Івано-Франківської області, і не тільки, готовий засукати рукави і працювати на наше завтра, для наших дітей. Я побачила просто шалений рівень натхнення та відданості освітянської спільноти.

 

А ще хочу відзначити високий професіоналізм тренерів-практиків Ірини Коропецької, Наталії Підлісної, Галини Тріль, Людмили Скович.

Працюючи у парах, групах, активно обговорювали проблему освітніх втрат та практичні реальні шляхи подолання їх в умовах закладу загальної середньої освіти, здобула чимало нових знань як педагог. Такий захід дав можливість також удосконалити власні навички ефективного спілкування, ведення дискусії. Зацікавилася практичними вправами для підтримки психоемоційного стану дітей, стабілізації їхнього настрою.

=== Як вплине участь у проєкті на вашу подальшу роботу?

Упевнена: участь у проєкті додасть мені і моїм колегам упевненості в собі, досвіду в роботі, а також можливість покращити матеріальний стан.

Цього бентежного навчального року проєкт дав нам можливість згуртуватися, зробити неможливе можливим, зібрати наших дітей на такі надважливі у цей час очні уроки. І ми не повинні зупинятися на досягнутому.

 

А ще зрозуміла, що можу зробити тут і зараз на цьому місці для наших дітей.

 

Навчати і навчатися у час війни – виклик, який потребує нових дієвих інструментів та підходів. Віримо у ЗСУ, віримо в Україну і дбаємо про тих, без кого не можемо уявити вільну і незалежну державу – наших дітей.

 

Спасибі за сприяння представництву Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, усім хто реалізовує проєкт: МГО «Інститут Суспільних Ініціатив» спільно з Tech StartUp School всім причетним до організації проєкту та його втілення в життя!

#НАВАЧАЮ_СПІЛЬНО_З_ЮНІСЕФ